Пора найкраща – юність золота, коли так легко стеляться літа.

І мрії в серці квітнуть осяйні.І ще думки не визріли сумні.

Ще мало вами пройдено доріг, а от шкільний позаду вже поріг!

Чимало часу – 11

Ви тут навчались, пізнавали світ. Вели дискусії про вічне і земне

Й не вірили, що швидко час мине. Той час минав під маминим крилом,

ЇЇ зігрітий ласкою й теплом. Та вже дитинства безтурботні сни

На жаль, минулись в розпалі весни. І хоч-не-хоч, а треба торувати

Стежину власну з батьківської хати. І з вдячністю вклонитись вчителям,

Вклонитись рідним нивам і гаям і йти життям, проте й не забувати

Стежок отих до батьківської хати.

І пам’ятати завжди й повсякчас,про школу рідну, що зростила вас.

І вчителів, і друзів, і батьків не забувати з відстані років.

Нехай тала́нить вам у майбутті, хай збуваються всі мрії золоті!

Хай радість вам життя дарує,щоб посміхались ви весь час,

Любов і злагода панує, й достаток повниться щораз,щоб ви добра мали багато,

а доля квітла, наче сад, і щоб на вас із неба падав

Лише щасливий зорепад!